Сегодня в Мелитополе появилась вакцина от гриппа «Ваксигрипп» французского производства – об этом врачи Мелитополя сообщают через соцсети, пишет 0619.

Цена вакцины – 184 грн. 60 коп. Привиться можно в Детской больнице по адресу: Мелитополь, ул. Фролова, 21. Надежда Дребот, детский инфекционист, сказала журналисту Сайта города Мелитополя, что эта вакцина защитит от трех основных штаммов гриппа, которые могут угрожать нам этой зимой.

Как уже сообщал «Верже», по неутешительным прогнозам врачей, в этом осенне-весеннем сезоне в области ожидают приближение трех штаммов вирусов: A/Michigan (H1N1), A/Hong Kong (H3N2) и вирус B/Brisbane.

Невзирая на то, что на прошедшей неделе показатель заболеваемости ОРВИ и гриппом ниже порогового уровня на 20% — 8679 случаев в области, медики не в восторге от ситуации.

Основываясь на многолетнем опыте наблюдения за гриппом, на основе данных о состоянии иммунитета к гриппу у здоровых людей, низком охвате вакцинацией запорожцев в предыдущие сезоны, а также ухудшении социально-экономической ситуации в сезоне 2017-2018 годов ожидается увеличение количества заболевших на 13-15%.

Днями Приморськ відвідав син засновника Української Гельсінської групи, генерал-майора, правозахисника і дисидента Петра Григоренка.

Як пише ПроПримоск, Петро Григорович народився в селі Борисівка Приморського району і саме сюди через 30 років після смерті батька приїхав Андрій Григоренко. Схилив голову біля пам’ятного знака, гість з Америки пройшовся вулицями села.

Андрій Григоренко, син легендарного українського генерала-дисидента, який свого часу робив все, щоб його батько навіть в найважчі роки протистояння з тоталітарною системою відчував підтримку найближчих людей. Уже в 19 років, в 1964-му був заарештований КДБ за участь у підпільній організації.

У грудні 1965-го брав разом з батьком участь в демонстрації на площі Пушкіна в Москві в захист прав людини, працював як журналіст. За участь у правозахисному русі неодноразово переживав затримання, побиття, звільнення з роботи. У 1975 році під тиском КДБ Андрій Петрович був змушений емігрувати.

Свою правозахисну діяльність продовжив на Заході, публікувався в провідних західних ЗМІ, видав чимало фундаментальних праць батька, заснував і очолив Фонд генерала Петра Григоренка, був також фахівцем з інформаційних технологій, муніципальним службовцем мерії Нью-Йорка, очолював власну компанію з розробки програмного забезпечення. Часто відвідує Україну.

В Приморськ Андрія Петровича привела все та ж любов і глибока повага до батька. Екскурсія україансько-болгарським ліцеєм, де колись була трудова школа в якій навчався Петро Григоренко навіває спогади про батька. Також для Андрія Петровича був приємний і цікавий візит до Приморського краєзнавчого музею, де представлена постійно діюча виставка про героя-земляка.

Фотографії, книги, ксерокопії документів, пожовклі вирізки газет — вся інформація про генерал-майора збирається по крупицях і зберігається в музеї. Сам же Андрій Петрович, про батька відгукується з великою повагою, акцентуючи увагу на тому, що Петро Григорович ніколи не приховував своєї національності (в СРСР людей, що розмовляли українською, важали націоналістами), з дітьми розмовляв українською мовою. Сам же Андрій Петрович також віддає перевагу українській.

На згадку про візит до Приморська, представники Приморської центральної клубної системи і працівники музею подарували Андрію Петровичу диски із записами заходів, які проходили в районі на честь пам’яті про Петра Григоренка, а також книги про Приморський район. Андрій Петрович висловив надію, що наступний його візит на батьківщину батька буде не настільки коротким і в наступний раз йому вдасться приїхати з сестрами.

В Бердянске Запорожской области обнаружили останки бивня мамонта под фундаментом детского сада.
Соответствующий сюжет журналистов «5 канала» опубликован на YouTube.

На останки мамонта наткнулись строители, которые делали ремонт дошкольного учреждения. По словам историков, находке более 2 миллионов лет.

Отмечается, что здание, в котором находится детский сад, было построено еще в XIX веке. В то время часто использовали глину со склонов берегов Азовского моря, где иногда и находят останки мамонтов.

Находку передали в музей, и ученые подтвердили – кость действительно принадлежала «южному слону»: он достигал четырех метров в высоту, но не был покрыт шерстью, как его северные сородичи.

Раньше костей «южных слонов» на окраинах Бердянска было очень много. Местные жители не думали об их исторической ценности и использовали их природную твердость в строительстве — добавляли в цемент и бетон. А в одном из районов города до Второй мировой войны из этих костей строили заборы.

Кстати, 80 лет назад в Бердянске нашли целый скелет «южного слона», но во время Второй мировой войны его вывезли в Россию. А сейчас он находится в зоологическом музее Санкт-Петербурга.

Бердянские ученые мечтают когда-нибудь повторить эту находку, а пока готовят новому экспонату место в краеведческом музее – рядом с черепом шерстистого носорога, который также жил в этих местах 50 тысяч лет назад.

Фотовыставка «Экоцид по-запорожски — без права на жизнь» откроется в среду, 1 ноября, в 15:00 на 5-м этаже областной библиотеки.

Среди работ посетители смогут увидеть коллекцию индустриальных пейзажей Запорожья, большая часть фотографий на эту тему будет выставляться впервые.

«Яркие, завораживающие, и в то же время пугающие виды промышленных гигантов с необычных ракурсов и с большой высоты не оставят вас равнодушными», — анонсирует фото один из авторов фоторабот Алексей Толмачёв.

Выставка продлится неделю, до 7 ноября. Вход свободный.