В воскресенье в центральном парке «Дубовая роща» в рамках 21 Международного фестиваля национальных воинских и традиционных культур «Запорожский Спас» имени Анатолия Ермака прошёл концерт-представление и традиционный казацкий бой «Лава на лаву».

Несмотря на то, что мероприятие задержалось на час, любители запорожского боевого искусства с нетерпением ждали состязания. Глава всеукраинской федерации «СПАС» Александр Притула отмечает, что «Лава на лаву» — это одна из важных забав казаков. В Запорожье несколько раз в году проходят показательные состязания. Казаки и все, кто чувствуют в себе силу казацкого духа из разных городов Украины, а также гости из Польши, приняли участие в соревнованиях, таким образом, показывая, насколько для них важны украинские традиции.

— «Лава на лаву» это традиционный спасовский бой. Две команды будут биться и одна из команд должна перебить другую на свою сторону. Всё это людей собирает вместе и организовывает. Здесь собрались и спортсмены и представители культуры: кобзари, музыканты, писатели, дети нашей школы «Спас», которые показали своё искусство, и, конечно, участники «лавы», — рассказал Александр Притула «Верже».

Правила боя простые: толкать и бить участники могут только грудью в грудь и предплечья.

Как рассказал «Верже» зам министра молодежи и спорта Украины Ярослав Войтович, спортивно-патриотическое воспитание молодёжи требует постоянного внимания и поддержки государства.

— Что касается фестиваля, то, это, на самом деле, очень хорошее мероприятие. Тем более, что после того, как в законе Украины о физической культуре состоялись перемены. Уже есть на официальном уровне национальные украинские виды спорта. Потому их популяризация на международном уровне очень нужна. Вчера мы присутствовали на представлении национальных видов спорта разных стран, и презентовали наш «Спас». И мне показалось, что наша презентация была лучшей, — говорит Ярослав Войтович.

Именно в бою «Лава на лаву» казаки ощущают тот самый несокрушимый объединяющий дух. По словам почётного президента Всеукраинской федерации «Спас» Александра Рябеки, украинцам сегодня просто необходимо вернуться к своим истокам и учиться у предков отстаивать родную землю, объединять народ и культуру.

— В Запорожье, в Спасе и казачестве – истоки украинской духовности. Если бы мы сегодня руководствовались всеми принципами наших пращуров – казаков, то мы бы преодолели все трудности и препятствия. Там – в этих традиция – настоящая сила! В «Лаве на лаву» — настоящая энергетика. Кто не прошёл, тот не знает этой энергии. Я знаю, потому что стоял здесь. Казаки и одерживали победы в бою именно за счёт своей сильной объединяющей энергетике и любви к родной земле – желанию защищать эту землю, —     рассказал нам боевой побратим Анатоля Ермака Александр Рябека.

1 из 28

Ева Миронова, фото автора

В Запорожье завершились работы по реставрации двух древних судов, которые сейчас находятся на территории Национального заповедника «Хортица» – байдака XIX века и дубель­шлюпки 1730­х годов.  Как рассказал «Верже» научный сотрудник отдела охраны памятников Национального заповедника «Хортица» Виктор Кривоносов, работы проводились при финансовой поддержке посольского фонда США – грант «Сохранение культурного наследия».

Напомним, что байдак, который подняли со дна Десны и реставрировали сейчас, привезли в заповедник из Черниговской области в 2010 году, а дубель­шлюпку подняли со дна Днепра в Запорожье в 2007 году.

«Чайка», бригантина и дубель­шлюпка примерно одного периода – времен русско­турецкой войны 1735–1739 годов.

– Дубель­шлюпка – это военное парусно­гребное судно, у которого на вооружении было 6 пушек и команда гребцов примерно из 40 человек. В принципе, предназначение «чайки» и дубель­шлюпки похоже – это небольшие десантные судна, на которых можно выходить как в лиман, так и на открытую воду. Бригантина, конечно, на порядок больше – это палубное морское судно для проведения военных действий, ­ рассказывает Виктор Кривоносов.

На протяжении прошлого года специалисты воссоздавали первоначальный вид корабля. Сложность заключается в том, что чертежей подобных судов, которые относятся к первой половине XVIII века, нет. В арсенале реставраторов были только доски обшивки, которые достали со дна Днепра 6 лет назад. Но после обработки материалов специалисты создали каркас, на котором снаружи размещаются найденные фрагменты судна, что позволило восстановить форму корабля.

– Проанализировав опыт наших коллег за рубежом, мы разработали следующую концепцию реставрации: так как найденные фрагменты дубель­шлюпок изначально не были единым целым, но принадлежали к однотипным и наиболее многочисленным кораблям флотилии, мы сочли приемлемым изготовить цельный каркас, реконструирующий модель лодки по сохранившимся частям. К такому решению подталкивало и то, что часть фрагментов, таких как куски бортов с пушечными опорами, гакаборт, отдельные обшивочные доски и т.д., не имели стыкующихся участков и как бы «повисали» в воздухе. Соединение их в единое целое без визуализации контуров корабля давало весьма условное представление о памятнике, интересное разве что специалистам. Напротив, реконструкция модели помогала зрителю ощутить габариты дубель­шлюпки, понять степень сохранности и место расположения найденных предметов. Изящная каркасная конструкция при этом не скрадывала пространство, появлялась возможность рассмотреть экспонат во всех деталях и под разными углами, – рассказал «Верже» заведующий отделом охраны памятников и археологии Дмитрий Кобалия.

Что касается внешнего вида судов после реставрации, то, по словам сотрудника заповедника, в методике реконструкции не предусматривается полная обшивка деревом. Дубель­шлюпка, как и «чайка», представлена как бы в разрезе, что позволяет зрителю иметь представление о том, как корабль выглядит внутри.

– Есть корпус и часть обшивки: полное обшивание деревом судна не было предусмотрено. Есть отдельные детали, которые мы вставляли, чтобы представить оригинальные компоненты, и их мы выделили черным цветом. Зашивать судно нет смысла, потому как в данном случае мы можем увидеть его в разрезе. Конечно, чем больше сохранилось деталей, тем лучше, но у дубель­шлюпки повреждений больше, чем у той же «чайки», но здесь очень хорошо сохранилась носовая часть, несущие конструкции и пушечная форма, – отмечает Виктор Кривоносов.

Кстати, на данный момент на Хортице представлена довольно богатая коллекция судов, но маленькое помещение ангара не дает возможности рассмотреть древние плавсредства в масштабе. Как уже сообщалось ранее, научные сотрудники заповедника – они же энтузиасты – по­прежнему надеются на открытие в Запорожье музея кораблестроения, но пока на его открытие нет реальных средств.

– Здесь вы не сможете увидеть ни одно судно полностью, поскольку помещение не предназначено для демонстрации таких объектов. Музей нам нужен, и если он появится, то это усилит туристическую привлекательность нашего города и даст нам возможность освободить место для дальнейших реставрационных работ. Однако сейчас мы работаем над адаптацией реставрационного павильона для проведения экскурсий. Создаются условия для открытия временной экспозиции, – констатирует сотрудник отдела охраны памятников заповедника.

Напомним также, что запорожскую бригантину подняли в 2004 году и провели первичную консервацию. Этот объект очень большой и сложный, а потому он ждет своего времени – работы на нем требуют не только пространства, но и значительных финансов.

Запорожская бригантина – это палубное одномачтовое парусно­гребное судно периода русско­турецкой войны 1735–1739 гг. Построено на Брянской (Запорожской) верфи в 1738 году. При длине около 20 метров судно имело артиллерийское вооружение и предназначалось для ведения боевых действий на Черном море. На данный момент корабль представляет собой единственный памятник судостроения Петровской эпохи, доступный для полного изучения и реставрации. Уникальность данного судна заключается в том, что подобных памятников на территории Европы на сегодняшний день не найдено. Сохранность корпуса составляет около 70%, что делает его весьма перспективным для дальнейшей реставрации и музеефикации.

По сведениям сотрудников заповедника, за 2017 год корабли посмотрели около 4500 туристов.

Напомним также, что этой осенью в районе Разумовской переправы планируется подъем десантного понтона 1943 года. Это элемент плавучей мостовой переправы, который иногда использовали как платформу для перевозки техники, боеприпасов и  личного состава на противоположный берег Днепра.

Ева Миронова, фото заповедника

Турнір з історичного та козацького фехтування, майстер-класи від майстрів бойових мистецтв, презентація двох унікальних музеїв, поєдинок «Лава на лаву», виставка народних майстрів і святковий концерт.

І це тільки частина заходів, які запланували організатори XXI Міжнародного фестивалю національних воїнських та традиційних культур «Запорозький СПАС» ім. Анатолія Єрмака. До початку цих масштабних дійств нам вдалося зустрітись з виконавчим директором фестивалю Іллею Тороповим, координатором та Президентом Запорізької міської федерації греко-римської боротьби Валерієм Смирновим та президентом Всеукраїнської федерації козацького бойового мистецтва «Спас» Олександром Притулою та розпитати про те, що ж вони приготували для запоріжців та гостей міста

— «Запорозький СПАС» — це спортивні змагання чи щось більше?

— (О. Притула) По­перше, це презентація шкіл і напрямків бойових мистецтв, національних шкіл. Але акцент ставиться не на спорт, а на бойову культуру народу. Разом з показовими виступами проходять виступи співаків і авторів. На наших фестивалях була народна артистка Ніна Матвієнко, заслужений артист Василь Литвин, золотий голос України Олександр Василенко та багато інших відомих митців. Сенс фестивалю — спілкування і обмін досвідом, це фундамент наших відносин з іншими країнами, іншими бойовими культурами.

— (І. Торопов) Назву для фестивалю ми не дарма таку обрали, бо він приурочений до наших українських традицій, в тому числі і козацьких. Всі знають, що на одному тижні два спаси — медовий і яблучний. Це підкреслює те, що природа готується до осені. І на цьому фестивалі ми не тільки популяризуємо національні види спорту, але й знайомимо всіх з цією культурою.

— Цьогоріч фестиваль пройде у 21 раз, це дуже великий термін для будь­якого фестивалю і мало хто «доживає» до такого віку. Тож, чим дивуватимете?

— (О. Притула) XXI Міжнародний фестиваль триватиме 3 дні. 18 серпня у  Запорізькій обласній державній адміністрації пройде науковий круглий стіл «Національні бойові культури в контексті світової цивілізації» з представниками федерацій і бойових мистецтв. Його мета — загострити  питання про українську бойову культуру. Зустріч та проводи в армію — що це таке? Це обряд, частина культури. Навчати хлопців бути сильними і захисниками — це також культура. Два роки тому ми провели круглий стіл про національні види спорту ,і завдяки нашому фестивалю внесені зміни до Закону «Про фізичну культуру і спорт», де є чітке визначення «національного виду спорту». Тому значення цього круглого столу дуже важливе. Там же відбудеться виставка єдиного в Україні Музею боротьби, який зібрав Валерій Смирнов. А також ми презентуємо Музей СПАСу. Другий і третій день пройдуть у парку культури і відпочинку «Дубовий гай». На фестиваль приїдуть унікальні люди — гранд­майстер світового рівня, володар 9­го дану в бойових мистецтвах Олександр Гарвірдвіч, професор французького боксу Генадій Воловиков, семикратний чемпіон світу, полковник поліції Борис Шаповалов. Ми чекаємо з Маріупольського району представників азово­грецької боротьби «Куреш». На третій день буде традиційна забава «Лава на лаву», вона буде не змагальна, а дружня, втім дуже велика, може 100 на 100 бійців (подробиці в афіші).

— За 21 рік існування фестивалю географію учасників вдалось розширити?

— (О. Притула) Ми робимо акцент на фахівців. До нас приїжджали з Франції, Німеччини. Нажаль, через тяжку ситуацію в країні до нас з Європи не дуже хочуть їхати. Цього року підтвердими свою участь представники Грузії і  12 областей України.

—  Познайомте читачів з видами боротьби, які будуть представлені на фестивалі.

— (В. Смирнов) На фестивалі будуть представлені національна латвійська боротьба «Ей дар», молдавська «Тринте», швейцарська боротьба на поясах. Всі національні види боротьби костюмовані, в них є колорит,  властивий певній країні. Хочу відзначити, що наш майстер спорту міжнародного класу Андрій Мальцев вже багато років працює тренером у Швейцарії, а Олександр Савранський працював 3 роки в Хорватії, бо запорізькі тренери славляться своєю школою. Що стосується фестивалю, думаю, географію будемо розширювати і надалі. Бо, ще в XX сторіччі боротьба збирала купу глядачів на ярмарках, у 50­ті роки була популярна боротьба в цирку. Тож цікавість до цього спорту росте.

— А в чому проявляється увага до національних видів боротьби?

— (В. Смирнов) Як президент федерації греко­римської боротьби, я зацікавлений в залученні дітей займатись цим видом. Але багато батьків, навіть мої знайомі, ведуть дітей на «СПАС». Кажуть, що їм подобається колорит. Аби вийти на килим в греко­римському стилю потрібно підрости, аби щось показати, а в національній ти відразу демонструєш зачіску, шаровари, пояс. Я спілкувався з тренером латвійської національної боротьби «Ей дар», він каже що багато професійних спортсменів, закінчивши офіційні виступи на килимі, ідуть до них, бо правила і умови змагань трохи простіші.

— Зараз  і дівчат на «СПАС» батьки віддають. Наскільки це допустимо?

— (О. Притула) СПАС ми починали відроджувати у 1989 році, і я був категоричним противником жінок в бойовому мистецтві. Для самозахисту це необхідно, у змаганні — ні. Втім, якщо жінка чогось хоче, то ліпше то дати, бо візьме сама. І знаєте, за роки розвитку СПАСу одні з найкращих тренерів — жінки. Останніми роками багато дівчат ідуть займатись. Чи то мужності в хлопців поменшало, чи то показник зацікавленості. В греко­римській боротьбі та боксі дівчат багато займається. При цьому, це не впливає на їхню жіночність, що найголовніше, а навпаки, додає впевненості.

— (І.Торопов) Між іншим, жіноча боротьба вже живе, як окремий вид спорту. Хочу сказати, що ніколи в житті я не бачив нічого більш естетичного, гарного, жінки виглядають, як амазонки з фільму. А чому дівчатка в СПАС ідуть? Олександр Притула натякає, що вони тягнуться до хлопчиків, а там спортивні, красиві парубки з українською харизмою та гумором.

— Турнір фехтування на м’яких шаблях, що це таке?

— (О. Притула) Це розробка нашої Всеукраїнської федерації СПАС. Козак ­ це прекрасний фехтувальник. За легендою, Іван Богун міг декілька діб рубатися на 2­х шаблях проти 5 супротивників. Богдан Хмельницький був чемпіоном лицарського турніру з фехтування на шаблях. Ці люди були екстра майстрами. Сьогодні проводяться різні лицарські турніри, які дещо травматичні. Саме тому, аби дитина могла взяти шаблю в руки і отримати певні навички, ми зробили макет цієї зброї, удар від якої, як від подушки. Але це дає змогу відпрацьовувати навички, які потрібні для реального шабельного бою.

— 18 серпня ви презентуватимете унікальний і єдиний в Україні Музей боротьби. Можливо, ви відкриєте завісу таємничості і розкажете про експонати?

— (В. Смирнов): Розпочалося все з написання статей про боротьбу та проведення різних турнірів.Потім стартував пошук знімків та експонатів, пов’язаних з цим видом спорту. З часом усвідомив, що маю невелику експозицію, а коли відвідав декілька світових музеїв, зрозумів — в мене майже музей. Експонати шукав всюди. На ринках продавці мене знали і кликали, коли в них з’являлось щось новеньке. Так з’явились в моїй колекції медалі чемпіона світу Юрія Григор’єва. Один з ексклюзивних експонатів — валіза Івана Піддубного ­ українського спортсмена­борця, шестиразового чемпіона світу з боротьби. У 40­ві роки XX сторіччя Піддубний боровся в Запоріжжі з нашим спортсменом Савою Гурським. У мене є афіша цієї зустрічі, яка закінчилася в нічию. На момент бою Піддубному було 70 років, а Гурському ­ 51. Після зустрічі Іван подарував одну з валіз супротивнику. А в Музеї боротьби він опинився завдяки доньці Гурського, вона мені подарувала її. В музеї є також гантелі, погнута кочерга та гиря на 16 кг братів Гурських. (Боротьбою займалися Федір та Сава Гурські, а також одна з їх сестер Феофанія.) На ручці гирі був намотаний шматочок тканини, я поривався його відрізати, втім чомусь це не зробив, і слава Богу. Як з’ясувалося, це була тренувальна гиря Гурських, вони її кидали один одному через амбар. Взагалі, історія братів­борців і їхньої сестри оповита багатьма легендами.

— Цей фестиваль не тільки тішить містян і гостей Запоріжжя, але й розкриває невідомі сторінки з історії спорту.

— (О. Притула) Наше місто є центром  розвитку різних видів спорту. Ми маємо певні претензії на те, щоб називатись столицею єдиноборств України. Поки що це не офіційне звання.

— (І.Торопов) Це дуже важливо для всього суспільства, бо наше місто славиться по всьому світу, в першу чергу козаками та єдиноборствами.

— (О. Притула) Хочу зазначити, що фестиваль проходить 21 рік, безумовно завжди існують певні питання, які потрібно вирішувати і не завжди це в наших силах. Як кажуть в прислів’ї «гуртом і батька легше бити», а тим паче проводити фестиваль. «Запорозький СПАС» проходить під егідою Міністерства молоді та спорту України. В нас «чотириголовий» фестиваль (4 співголови) — окрім мене, співголовами є голова Запорізької обласної держадміністрації Костянтин Бриль, міський голова міста Запоріжжя Володимир Буряк, почесний президент Всеукраїнської федерації СПАС, бойовий побратим Анатолія Єрмака Олександр Ребека. Цей фестиваль — поєднання праці міста, області і громади. Велика подяка управлінню внутрішньої політики ЗОДА, облдепартаменту культури, а також управлінню преси та інформації, міському управлінню туризму, Департаменту молоді та спорту Запорізької міської ради, Запорізькому обласному методичному центру народної творчості, Обласному центру патріотичного виховання молоді та іншим департаментам і управлінням області і міста, що підтримують фестиваль не словами, а справами. Вони виконують величезну роботу. В майбутньому ми прагнемо працювати під егідою ЮНЕСКО, і вірю, що в нас це вийде, бо на сьогодні на одному бюджеті фестиваль «не витягнеш». Нам допомагають в проведенні фестивалю спонсори і партнери ­ представники соціально­відповідального бізнесу: металургійний комбінат «Запоріжсталь» (проект фестивалю є переможцем конкурсу соціальних проектів “Ми – це місто”) , компанія «ТАТА», база відпочинку «Берізка», будівельний гіпермаркет “Епіцентр” міста Запоріжжя, паливна компанія «ЗапоріжОйлГруп», благодійний фонд «Сила мрії», міжнародна компанія «Горус»,  компанія “Торговий двір “УТС”. Інформаційними партнерами фестивалю є ціла низка небайдужих представників мас­медіа – Запорізька філія національної телерадіокомпанії України, телерадіокомпанія “Лавина”, телеканал “Z”, “ТВ­5”, газета “Верже”, рекламне агенство “Флеш інфо”, медійні компанії “Погляд Медузи”, “Бородін арт відео”. Без цих людей було б складно провести XXI Міжнародний фестиваль національних воїнських та традиційних культур «Запорозький СПАС» ім. Анатолія Єрмака.  Лише в поєднанні зусиль громадськості, влади і соціально­відповідального бізнесу можливо виконувати важливі проекти для розвитку України. Ми переконані, що відбудеться і 22, і 122 фестиваль “Запорозький Спас”, бо Запоріжжя є не тільки центром розвитку козацтва і єдиноборств, але це ще, на нашу думку, духовна столиця України.

Іванка ВОЛОЩУК