Перед тим як піти на літні канікули, Верховна Рада внесла зміни до держбюджету, затвердивши нову субвенцію для громад. Також депутати збільшили фінансування за вже існуючими статтям видатків для міст.
Процес погодження цифр проходив складно. Напередодні розгляду поправок у парламенті дискусії тривали майже цілодобово. На засіданнях бюджетного комітету були  присутні не тільки представники Мінфіну та власне депутати-члени комітету, а й міністр охорони здоров’я Уляна Супрун, представники міністерства соціальної політики, місцевих органів влади, а також Асоціації міст України.  Далеко не всі рішення депутатів потім схвалило міністерство фінансів. Тим не менш, бюджет скориговано, і поки прийняті Верховною Радою поправки чекають на підпис президента Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан розповів VoxConnector про те, скільки коштів громади можуть отримати цього року, за рахунок чого буде наповнюватись фонд регіонального розвитку в майбутньому і чому субвенція на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості – це “разова цукерочка”.
– Останніми правками до держбюджету депутати схвалили появу нової субвенції у розмірі 4 млрд грн – на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості. Як вона буде розподілятися і коли громади зможуть отримати цей ресурс?
– На цей момент порядку розподілу цих коштів ще немає. Його повинен узгодити Кабмін. Розпорядником субвенції буде Мінрегіон.
Ці кошти будуть спрямовані на оновлення матеріально-технічної бази медичних закладів об’єднаних територіальних громад.
Справа в тому, що зараз відбувається два процеси: формування територіальних громад та реформа охорони здоров’я. Логіка у тому, що б спрямувати ці 4 млрд грн на оновлення матеріально-технічної бази медзакладів у перспективних центрах медичних послуг майбутніх ОТГ.
Ці центри оновлять свою технічну базу, надаватимуть якісні послуги первинної меддопомоги, а потім навколо них об’єднаються невеличкі населені пункти.
У чому ризик розподілу цієї субвенції? Наприклад, ми профінансуємо медзаклад у певному селі, а потім це село воно не стане центром об’єднаної громади. У такому випадку вийде, що ми направили кошти не туди.
– Тобто без прийняття законопроекту про медичну реформу розподіл цих коштів неможливий?
– Розподілити можна хоч зараз. Але для того, щоб вони не були викинуті в повітря, потрібно скоординувати два процеси: формування ОТГ і створення перспективних центрів медико-санітарної допомоги в контексті медичної реформи.
Реформа передбачає створення госпітальних округів. В одному окрузі може бути дві лікарні. В процесі формування ОТГ одна лікарня може занепасти, а одна – перетворитися у центр надання медичних послуг. Головне у такому випадку – профінансувати правильну лікарню, щоб потім не доводилося фінансувати іншу.
–  Тут є суперечливий момент, пов’язаний з часовими рамками. Формування ОТГ планується завершити у середньостроковій перспективі, до 2020 року.  Субвенція – це ресурс на один, 2017-ий, рік. Наскільки взагалі ці процеси реально синхронізувати?
– До осені вона не буде розподілена однозначно. По-перше, уряд чекатиме ясності із проходженням у парламенті законопроекту про медичну реформу.
По-друге, МОЗ потрібно завершити роботу з формуванням госпітальних округів. Міністерство уже визначилося з їх переліком. На часі створення госпітальних рад – дорадчих органів, які розроблятимуть п’ятирічні плани розвитку госпітального округу, визначатимуть кількість медичних закладів на окрузі та ін.
– Джерело виплати цієї субвенції – спецконфіскація, або так звані “кошти Януковича”, отримані злочинним шляхом. Проблема у тому, що це разовий ресурс, наступного року його не буде. Що буде із субвенцією?
– Ця субвенція також разова. Це “цукерка” за ресурс, який восени у громад відберуть в рамках медичної реформи.
– Поясніть.
– На сьогодні місцеві бюджети отримують з державного бюджету близько 50 млрд грн у вигляді медичної субвенції. Вона спрямовується на виплату зарплат медикам. Утримання приміщень, оплата комунальних послуг лікарень та енергоносіїв – це відповідальність  місцевих бюджетів.
Медична реформа передбачає створення спеціального органу, який визначатиме фінансування лікарень. Кошти на медицину більше не будуть виділятися у вигляді субвенції місцевим бюджетам. Спецорган напряму виділятиме їх лікарням.
Якщо лікарні надаватимуть неякісні послуги, вони нічого не отримають і “помруть”. Або ж прийдуть до місцевих бюджетів з проханням про додаткове фінансування. І міста змушені будуть виділяти ресурс на їх утримання. Або ж закрити їх. Це основний фінансовий ризик медичної реформи.
– “Кошти Януковича” також є джерелом наповнення фонду регіонального розвитку (ФРР). Чим далі наповнювати ФРР, якщо спецконфіскації не буде?
– На сьогодні, основні джерела наповнення фонду регіонального розвитку – це 1 млрд грн з загального фонду держбюджету, 2,5 млрд грн – за рахунок спецконфіскації. По факту “живих” у нас – 1 млрд грн.  Ми сподіваємось, що до кінця року кошти від спецконфіскації вони надійдуть на рахунки громад. Більшість з них уже закріплені за окремими проектами.
– Парламент також виділив додатково 14,1 млрд грн на субсидії. Наскільки вистачить цієї суми на рік?
– За деякими оцінками річна потреба – 75 млрд грн. Ми порахували з містами, що станом на 1 травня заборгованість державного бюджету перед місцевими за субсидіями складає 35 млрд грн. Уряд виділив 14,1 млрд грн, ще близько 10 млрд грн вдасться перекрити за рахунок заліку переплат. Восени можливе чергове внесення змін до держбюджет із збільшенням ресурсу на субсидії ще на 8 млрд грн.
В принципі цифра у 14,1 мільярдів – це нормально для початку підготовки до опалювального сезону.
– Одна з болючих тем для уряду: депозити громад. Чому міста їх накопичують, а не направляють на проекти розвитку?
– На сьогодні на депозитах міст знаходиться 13,3 млрд грн. Якщо подивитись на структуру цих коштів, то власники депозитів – не лише великі міста. Так, на них припадає левова частка, але районні та обласні бюджети також є у цій сумі.
По-перше, право розміщення коштів спеціально було надано місцевим бюджетам для того, щоб в умовах бюджетної децентралізації вони змогли оновити інфраструктуру. Для реалізації масштабних інфраструктурних проектів кошти потрібно закумулювати.
По-друге, використання коштів ДФРР можливе на умовах співфінансування. Тобто для того щоб реалізувати інфраструктурний проект на кошти фонду регіонального розвитку держбюджету, місто повинне внести свою частку. А це до 10% від вартості проекту.
І третій момент – ці кошти не лежать мертвим вантажем. Кожна копійка з них – і це може перевірити кожна бажаюча інстанція – закріплена за певними статтями видатків місцевих влад.
– Згода, але навіщо їх накопичувати? Чому не витрачати протягом року?
– Міста б їх охоче витрачали, якби у нас тендерні та бюрократичні процеси відбувалися протягом дня. Від початку погодження проекту до його здачі проходить як мінімум півроку. І це дуже швидкий сценарій.
Бюджет не працює за умовами передоплати. Бюджетні кошти витрачаються по факту здачі об’єкта. Наприклад, місто вирішило побудувати дитсадок вартістю 1 млн грн і замовило у підрядника певні послуги з будівництва. І поки він будує, місто поклало ці кошти на депозити у державний банк. Як тільки підрядник виконав роботу – місто їх зняло і заплатило йому.
Найголовніше, що у цих коштів є цільове призначення. Місто не може їх витратити на закупку якихось інших речей.
– Одне з основних звинувачень, яке закидають громадам – накопичуючи депозити, вони заробляють на відсотках.
– Шкода, що нам не “закидають”, що таким чином ми підтримуємо ліквідність банківської системи. По-перше, ці кошти знаходяться у державних банках і таким чином ми їх підтримуємо. По-друге, відсотки – це ресурс, який вдається отримати фактично з повітря і витратити його на додаткові об’єкти потрібні територіальній громаді.
Для прикладу, при здачі дитячого садочка на зароблені кошти від депозиту громада будує дитячі майданчики.
По-третє, відповідно до Бюджетного кодексу громада розмістивши кошти на депозити позбавляється права на отримання позик з держбюджету. Чи це не є ознакою фінансової автономії місцевого самоврядування про яку так багато говорять? Це ж дає можливості держбюджету спрямовувати кошти на свої потреби, а не дотувати місцеве самоврядування.
Що буде якщо ми заберемо ці кошти з депозитів?
– Відтік ресурсу в особливо значних розмірах негативно позначиться на ліквідності банків.
– І якщо ми заберемо кошти – це знизить довіру вкладників у першу чергу до державних банків. Коли націоналізували Приватбанк, він почав боротися за кошти муніципалітетів. Чому? Тому що муніципалітети – це надійний клієнт і джерело додаткового ресурсу.
Ще один момент полягає у тому, що зберігання цих коштів на депозитах дає впевненість підрядникам, що у замовника є гроші і вони нікуди не дінуться. Раніше міста зберігали кошти на своїх казначейських рахунках. У 2010-2013 рр. була поширена практика, коли Мінфін за рахунок коштів громад перекривав касові розриви центрального бюджету. Так у 2013 році було заблоковано 6,2 млрд грн на казначейських рахунках муніципалітетів, які до речі до нас так і не повернулись. Це мало катастрофічні наслідки для місцевого економічного розвитку. Ми хочемо повторення тодішнього сценарію?
Депозити громад працюють на розвиток місцевих економік. Це абсолютно позитивний тренд.